NewsDec 23, 2019 Батл між першокласниками та дошкільнятами.  Dec 22, 2019 Загальні батьквські збори  Dec 15, 2019 Новорічні свята  All news |
Інноваціійні технології в дії. ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬО - ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС В ДНЗ Інноваційні технології Методика Марії Монтессорі.
Ці періоди називаються сензитивними. У різних дітей вони виникають по-різному і в різний час. Орієнтовні терміни сензитивних періодів за Марією Монтессорі: Від 0 до 6 років — період розвитку мовлення. Від 0 до 3 років — період сприйняття порядку. Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку. Від 1,5 до 2,5 років — період сприйняття маленьких предметів. Від 1 до 4 років — період розвитку рухів і дій. Від 2,5 до 6 років — період розвитку соціальних навичок. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ МОНТЕССОРІ: Індивідуальний підхід до дитини. Це не просто слова: малюк сам може обирати, чим йому займатися, сам визначає, скільки часу він витратить на заняття. Навчання обов'язково повинно проходити у грі. Основне гасло методу: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність. Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають «Монтессорі-середовищем». У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності. Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас, не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу. Головна рушійна сила педагогіки — це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений. Заповіді Марії Монтессорі для батьків § Ніколи не торкайтеся дитини, доки вона в той чи інший спосіб не висловить згоду на це. § Ніколи не говоріть нічого поганого про дитину (ні в її присутності, ні за її відсутності). § Сконцентруйте увагу на позитивному та наголошуйте на всьому доброму. Таким чином все менше місця залишатиметься поганому. § Ставтеся до дитини з повагою, коли вона відпочиває від роботи, спостерігає за працею інших або розмірковує, що зробила або робитиме. Ніколи не примушуйте її зайнятись в цей час чимось іншим. Література для опрацювання: 1. Монтессорі М. Допоможи це мені зробити самому. 2. Монтессорі М. Діти - інші. 3. Монтессорі-матеріал. Школа для малюків /Під ред. Е. Хелтуніна. 4. Хелтунін Е. Практична Монтессорі педагогіка: Супер - система для педагогів і батьків. 5. Дробишевська Ю. Правила Монтессорі груп.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВИХОВАННЯ ЗА СИСТЕМОЮ “SELF – ESTEEM” 
Арт-терапія в ДНЗ Вже відмічено,що у сучасному суспільстві все більше зростає інтерес до арт-терапії як методу зцілення за допомогою творчості. Заняття різними видами арт-терапевтичної діяльності сприяє психологічному розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращує фізичний та психічний стани. Кожна дитина творча по-своєму і висловлює свій внутрішній світ по різному. Невербальне спілкування у малюків виражається у ліпленні, аплікації, малюванні. До вподоби малюкам робота з тістом, глиною, пластиліном. Вони з задоволенням малюють пластиліном, вправляються в роботі з тістом, глиною. Саме ці матеріали допомагають дітям наблизитися до своїх справжніх почуттів та відіграють величезну роль в розвитку дрібної моторики. А скільки позитивних емоцій отримують діти в процесі творчості та при досягненні очікуваного результату. Вченими доведено, що глина має властивість поглинати негативну енергію. Робота з різними крупами, макаронними виробами , папером ( квілінг, орігамі, мозаїка), соломкою, нитками, що використовують в роботі вихователі, як метод арт-терапії, сприяє розвитку комунікативних навичок, творчої уяви, спонтанності у виявленні емоцій і відчуттів, пошуку власних енергетичних ресурсів. Руками дітей макаронні вироби перетворюються в казкових персонажів, незвичайні квіти, а з ниток та матерії – в загадкових ляльок-мотанок. Арт-малювання – це творчий акт, що дозволяє дитині відчути і зрозуміти самого себе, висловити вільно свої думки і відчуття. Малювання на склі не лише оригінальний засіб розвитку творчих здібностей дітей, а й ефективний вид терапії, який допомагає дитині зрозуміти себе, висловлювати вільно свої думки і почуття, бути самим собою, налагоджувати контакти, спільно працювати, виражати себе і при цьому цінувати самовираження іншого. Дітей приваблює цей вид мистецтва своєю незвичайністю, можливістю експериментувати, навіть якоюсь чарівністю. Хіба ж не дивно, коли зображення постає з обох боків площини. На папері такий малюнок зробити не можливо. Таким чином, малювання виступає як спосіб осмислення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин і вираження різного роду емоцій, у тому числі і негативних. Музикування в дітей розвиває мислення, увагу, пробуджує творчість, знижується рівень тривоги, підвищується самооцінка, вдосконалюється сенсомоторна функція, координація, тонка моторика, активізується загальний потенціал та можливості дитини, її адаптація. Як варіант музикотерапії є хоровий спів. В роботі з дітьми музкерівники використовують техніку групової та індивідуальної музичної терапії Танець – це мистецтво, що стимулює життєві сили, відновлює енергію, пробуджує творчість і здатність імпровізувати. По суті, будь-яка діяльність людини – це танець, або своєрідна імпровізація. Дитина може через рухи й рухову взаємодію розвивати самосвідомість, відпрацьовувати емоційні затиски, отримувати чіткіше сприймання себе та інших, викликати зміни у власній поведінці, які сприятимуть здоровому фізіологічному функціонуванню та психологічному стану. К.Станіславський відзначив, що саме у процесі раннього спілкування з театром у дітей розкриваються потенціали їх творчої сили. У Базовому Компоненті визначено, що театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Тому вихователі, музкерівники включають елементи інсценізації в сценарії ранків, в процесі гурткової роботи, під час занять та самостійної діяльності. Базовий Компонент та сучасні програми зорієнтовані на педагога-новатора, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, нове. Йому притаманні висока особистісна та професійна культура, смілива педагогічна позиція, сучасний світогляд, чіткі переконання, творчий потенціал.
 «Кольоротерапія в роботі з дошкільниками» Консультація для вихователів Одним із видів арт-терапії є кольоротерапія, заснована на дії кольору на нервову систему дитини. Існує два напрямки кольоротерапії: безпосередній вплив на мозок людини та створення необхідного кольорового лікувального середовища. Колір пов’язаний із матеріальним через емоції. Кольоротерапія — це мова, що випливає з установленого ще античними вченими зв’язку між кольором, фарбою й емоціями, а також з відношення між почуттям і кольором. Багато спеціалістів вважає, що деякі хвороби обумовлені порушенням колірної гармонії організму людини: передозування або нестача кольорів, тому потрібна кольоротерапія, щоб відновити колірну гармонію організму. Терапію кольором використовують ще з давніх-давен з Древнього Єгипту, але розповсюдження принципів кольоротерапії набуло розмаху в кінці XIX століття. Було доведено: якщо середовище відзначається бідною кольоровою гамою, то виникають симптоми асенізації (недостатність кольору) та затримка інтелектуального розвитку в дітей. Тому потрібно збагачувати світ наших дітей різними яскравими кольорами, тому що загалом дітям подобається колір. Він раніше за інші засоби зображення стає в дитячих малюнках і змістовним (виражає зміст, переживання, відчуття), і естетичним (показник красивого). Для дитини кожен колір наповнений настроєм. Тому в малюнках колір використовується для позначення того, що подобається дитині, що вона вважає красивим, добрим. Відповідно, через кольори дитина виражає своє ставлення до навколишнього світу. Тому потрібно створювати умови для формування колористичної культури дошкільників в образотворчій діяльності, розвитку колірного сприйняття та активізації експериментально-дослідницької діяльності дітей у колористичній творчості, навчати, як їх використовувати. Завдання, умови, засоби вирішення в кольоротерапії. 1. Створення на заняттях атмосфери творчості, зацікавленості, невимушеності, експериментування, емоційного переживання, що сприяє колірному відкриттю у дітей. 2. Спрямованість на активізацію мислення як способу художнього освоєння дітьми кольору світу. 3. Розвиток у дітей сенсорного сприйняття кольору. 4. Розвиток колірного сприймання. 5. Розкриття резервів дитини у кольорі та вміння винаходити способи колористичного рішення малюнка; створювати свої колірні комбінації, виражати себе через колір. 6. Розвивати прагнення до пізнання кольору, краси фарб у природі, мистецтві, навколишньому світі. 7. Викликати бажання досліджувати колір, експериментувати з ним, створювати цікаві колірні комбінації. І тому створюють цікаві програми, розробки вправ та занять, ігор та дослідів, в яких використовується кольоротерапія в поєднанні з нестандартними техніками роботи в образотворчому мистецтві. Символіка кольорів арт-терапії Кольори можуть впливати на дитину як позитивно, так і негативно. Сам колір, з однієї сторони, для дитини відповідає його природному втіленню (синій — вода, небо), а з іншого боку дає негатив (казка, де є герой з синьою бородою). Тому колір є об’єктивним втілення емоцій. І тому треба уважно слідкувати за поєднанням кольорів, щоб не нашкодити здоров’ю дитини. А дорослим самим потрібно знати і розуміти основні значення кольору та його вплив на кожну дитину. У теорії кольорознавства виділяють основні три кольори: синій, жовтий, червоний. При змішуванні цих кольорів виникають інші додаткові, які теж мають певний вплив на емоційний стан дитини. Оздоровлення кольором Колір можна ввести в тіло через їжу, воду, дихання, шкіру — вона вбирає колір, якого не вистачає організму. Це відбувається таким чином: — 10 хвилин дивимось на колір; — знаходимось в кімнаті з таким кольором; — використовуємо лампи з таким же кольором; — оточуємо себе, по можливості, в побуті, на роботі цим кольором. Користуючись правильно кольоровою гамою, можна вилікуватися, покращити свій стан, змінити емоційний стан свого організму. Колір є основним фактором у будь-якій системі зцілення і він потрібний для душі, як повітря для тіла. Цікаве про колір Кожен народ має свій, властивий йому, колір: німці — сірий, англійці — чорний, французи — світло-сірий, іспанці та італійці — світло-жовтий, слов’янські народи — червоний з відтінками та зелений. Голосні звуки нашої мови теж мають певні кольори: а — білий, е — жовтий, \(й) — червоний, у — коричневий, о — сірий. Звуки музики теж зафарбовані в певний колір — від темного до білуватого. У 1910 році видатний композитор Скрябін створив кольоромузику (при звучанні ноти світиться певний колір). Фахівці, дослідивши творчість видатних музикантів, дійшли висновку, що музика має колірне забарвлення: — Твори Бетховена — синього кольору; — Мендельсона — світло-рожевого; — Шумана — зеленого; — Чайковського — блакитного; — Прокоф’єва — золотисто-коричневого. КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК НОВА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ Протягом свого розвитку людство стикалося із чисельними проблемами та загадками, найбільшою з яких є, певно, загадка природи самої людини. Сьогодні ця проблема постає гостро як ніколи, оскільки більшість актуальних негараздів людства – війни, тероризм, наркоманія, расові забобони тощо – є наслідком поведінки людей. Отже, одним із найважливіших проблемних завдань педагогів та психологів сучасності, на нашу думку, є пошук нових ефективних технологій у галузі діагностики, корекції та виховання особистості. Однією з таких технологій є метод казкотерапії - терапії особливим казковим середовищем, в якому можуть виявлятися потенційні можливості особистості. Основними рисами, які роблять казку привабливою для роботи є те, що: – глибинний сенс казки та її мораль недидактичні. У казках немає прямих повчань (як наприклад у байках), що не відштовхує клієнта від роботи, адже коли людина відчуває на собі тиск повчання, в неї народжується протест і бажання зробити все навпаки. При роботі з казками клієнт у більш м’якій, "під нього" підведеній формі скеровується у потрібному напрямку; – зібраність образів, невизначеність місця дії та імені головного героя. "За тридев’ять земель... ", "В деякому царстві... " – нам ніби дають зрозуміти, що така історія могла статися де завгодно. Це буде залежати від того, наскільки близько до себе нам захочеться прийняти те, що відбувається. Визначене місце дії віддаляє клієнта від подій у казці. Людині, а особливо дитині, легше перенести себе в казкову країну, ніж у чітко визначене місце. Головний герой у казці часто збірний образ. Імена головних героїв повторюються у багатьох казках. Відсутність жорсткої персоніфікації допомагає клієнту ідентифікувати себе з головним героєм. Ця якість казки не створює дитячій та дорослій фантазії жодних перешкод; – це зосередження життєвого досвіду та традицій, які відзначаються багатогранністю інформації, образністю мови. Дякуючи саме образності казки легко запам’ятовуються і навіть після закінчення психологічного впливу продовжують "жити" в буденному житті, допомагаючи особистості приймати рішення. У казкових сюжетах зашифровані ситуації та проблеми, які переживає в своєму житті кожна людина. Життєвий вибір, кохання, відповідальність, боротьба зі злом – все це закодовано в казкових образах. Кожна казкова ситуація має безліч рівнів та смислів. Читаючи казку, ми підсвідомо виносимо найбільш важливий для себе зміст. З часом ми змінюємося і ту ж саму казку розуміємо по-іншому, збагачуючи свій попередній досвід новим сприйняттям. Ознаки справжньої казки – гарне закінчення, яке дає стійке відчуття психологічної захищеності, а також філософське, екзистенційне осмислення дійсності; казка зазвичай несе в собі ореол таємниці та магічності, спрямований найчастіше на розкриття творчої потенціальності. Ідентифікуючи себе з казковим героєм, особистість набирається досвіду вирішення проблемних ситуацій чарівними методами (найчастіше в дитинстві), який потім переносить у реальне життя. Як терапевтична технологія казка виконує певні функції: – діагностична функція (використовуючи казку як проективну методику, досвідчений фахівець може з високою мірою точності визначити причину проблеми, з якою прийшов до нього клієнт. Дійсно, коли людина пригадує образи знайомих з дитинства казок, це одразу викликає емоційну реакцію значно полегшує знаходження паралелей у власному житті); – терапевтична функція, яка дозволяє, по-перше, психологічно готувати особистість до напружених емоційних ситуацій, по-друге, символічно відреагувати фізіологічні та емоційні стреси, по-третє, прийняти у символічній формі свою фізичну активність і здатність діяти у кризових ситуаціях, по-четверте, відмовитися від інтелектуальних інтерпретацій і повністю прийняти всю гаму емоційних переживань, тощо; – виховна функція. Казка є неперевершеним інструментом виховного впливу саме тому, що позбавлена директивності. Вона дозволяє у м’якій формі пояснювати дитині як варто чинити, а що може принести шкоду. – корекційно-реабілітаційна функція передбачає на думку більшості науковців роботу як безпосередньо із клієнтом так і з його соціальним оточенням з метою внести конструктивні зміни в соціумі і системі життєзабезпечення людини. Під корекцією спеціалісти з казкотерапії мають на увазі роботу з поведінковими особливостями особистості а саме своєрідне заміщення неефективного стилю поведінки на більш продуктивний та пояснення сенсу того що відбувається. На думку Пезешкіна Н., казки що використовуються з метою корекції особистості можуть виконувати такі функції: – функція дзеркала – зміст казки є своєрідним відображенням внутрішнього світу особистості; – функція моделі - у казках зашифровані різноманітні конфліктні ситуації та запропоновані основні способи виходу з них; – функція опосередкування – у процесі корекційно реабілітаційної роботи казка стає своєрідним посередником між спеціалістом та клієнтом що дозволяє знизити супротив клієнта і спрямувати енергію на вирішення конфліктної ситуації; – функція збереження досвіду – навіть після завершення колекційної роботи казки продовжують впливати на поведінку людини; – функція альтернативної концепції – у казці клієнту як правило пропонується альтернативний варіант виходу із ситуації який він може прийняти чи заперечити; Функція зміни позиції – правильно обрана казка дозволяє клієнту подивитися на ситуацію неупереджено і ймовірно змінити своє ставлення по відношенню до того, що відбувається. Для реалізації цих функцій можуть використовуватися як вже існуючі народні та авторські казки, так і сучасні, створені з певною метою. Спеціалісти Інституту казкотерапії говорять про використання таких видів казок для психотерапевтичної, діагностичної та виховної роботи: – художні казки (несуть у собі і дидактичний, і психокорекційний, і навіть медитативний аспекти. Художні казки створювалися зовсім не для процесу психоконсультування, але не менш успішно йому слугують. Як різновид художніх: – народні казки створювалися і створюються упродовж століть і не мають конкретних авторів. Народні казки несуть надзвичайно важливі для психологічної роботи ідеї; – авторські художні казки більш образні, емоційні, ніж народні. Вони більш підходять для тих випадків, коли в процесі казкотерапії клієнту необхідно зрозуміти внутрішні переживання. Існує думка про те, що деякі авторські казки формують негативний життєвий сценарій,але лише в тому випадку, коли філософський, духовний сенс казки не був зрозумілий. У такому випадку роботу слід починати з переосмислення філософського сенсу казки. При використанні народних казок в цілях психотерапії до переваг можна віднести: символічність казок, що забезпечує хороші можливості особових проекцій; знайомство клієнта з сюжетом, іноді навіть дослівне знання тексту; сюжет, "відполірований" віковим переказом, відсутність зайвих подробиць; динамічність; різноманітність, можливість підібрати необхідну тематику; відповідність національному характеру. Недоліки: умовність характерів; відсутність змін в характері героя за час дії казки.У використанні відомих авторських казок можна відзначити майже ті ж переваги, що і при використанні народних казок: популярність та різноманітність сюжетів. До труднощів використання відомих авторських казок в казкотерапії можна віднести: можливе зниження інтересу; безліч сюжетних ліній робить казку дуже довгою; авторська казка обов'язково несе в собі погляди автора, а вони не завжди співзвучні поглядам психолога, а також поглядам клієнта; авторська казка вимагає до себе дбайливого відношення, тому не завжди допустима зміна сюжету, пропонована психологом як метод роботи. Зміна може сприйматися як руйнування, псування казки, що порушує атмосферу психологічного контакту. Якщо казки створюються спеціально для казкотерапії, то більшості цих труднощів можна уникнути. Прикладом таких казок є: – дидактичні казки створюються педагогами для "упаковки"учбового матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, арифметичні знаки) одухотворяються, створюється казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сенс і важливість відповідних знань; – психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється заміна – неефективного стилю поведінки на більш продуктивний а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається. Варто оговорити, що застосування психокорекційної казки обмежене за віком (приблизно до 11-13 років) та проблематикою (неадекватна, неефективна поведінка); – психотерапевтичні казки – казки, що розкривають сенс подій, які відбуваються. Вони не завжди однозначні і не завжди мають щасливий кінець, але завжди глибокі та проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питанням, що в свою чергу стимулює процес особистісного росту. Більшість психотерапевтичних казок присвячені проблемам життя і смерті, ставленню до надбань та втрат, коханню, любові, власному шляхові. Ці казки допомагають там, де інші психологічні техніки безсилі. До психотерапевтичних казок можна віднести також і казки самого клієнта, казки, складені разом із клієнтом, притчі, історії Старого заповіту, деякі казки Андерсена ; Г.-Х. Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, створення в душі кращих моделей взаємостосунків, розвитку особистісного ресурсу. Основне завдання медитативних казок – створення у нашому несвідомому позитивних "ідеальних"” моделей взаємостосунків з оточуючим світом та іншими людьми. Тому визначальною рисою медитативних казок є відсутність конфліктів та злих героїв. Цей вид казок адресований Ідеальному "Я" людини з метою його підтримання та посилення. Крім цього, ці казки відображають світлий бік подій, сприяючи прийняттю ситуації. На сьогодні вже існують комплексні програми із розвитку особистості шляхом застосування різноманітних методів та прийомів роботи з казкою. Зокрема, відомі програми комплексної казкотерапіїЗінкевич-Євстігнєєвої Т., які успішно застосовуються на практиці в основному з дітьми та підлітками з труднощами у вихованні
 Планування роботи семінару з вивчення і впровадження елементів арт – терапії у роботу з дошкільниками
|
